В. Чечвянський - український гуморист

Народився Чечвянський 28 лютого (старого, 11 березня нового стилю) 1888 року, був Василь, якому судилося стати відомим українським письменником-гумористом та сатириком 30-х років ХХ століття - Василем Чечвянським (псевдонім походить від хутора Чечва - місця народження літератора. - І. К.).
  В 1902 році Василя привозять до Києва, де він успішно складає вступні іспити до фельдшерської школи, котру закінчує в 1906 році.
 Вісімнадцятирічний Василь Михайлович почав фельдшерувати у військових частинах, а під час Першої світової війни перебував на фронті. Потім служив у Червоній Армії, обіймаючи ряд високих інтендантських посад в Північно-Кавказькому окрузі.
 Під час служби в армії Василь Михайлович Губенко починає свою літературну творчість, друкуючи на сторінках військових газет, російською мовою, невеличкі фейлетони, підписуючи псевдонімами: Василь Чечвянський, Василь Грунський, Чечвянський-Колумб, Чеч., Вас. Чеч., а то і просто В. Ч.
 Після демобілізації з армії, на початку 1924 року, Василь Чечвянський жив і працював у Ростові-на-Дону, де активно співробітничав у місцевій пресі як газетяр-фейлетоніст, а в кінці того ж року, повернувся в тодішню столицю України - Харків, де цілком віддається журналістській і літературній діяльності, досить плідно виступав в українських газетах та часописах.
 На початку 1925 року В. Чечвянський завідував філіалом газети «Вісті» в Полтаві.
 В 1926 році Василь Чечвянський повернувся до Харкова, влаштувався в журнал «Червоний перець», а потім його було призначено відповідальним секретарем цього часопису.
 Перша збірка гуморесок В. Чечвянського «Царі природи» вийшла у видавництві «Книгоспілка» в 1928 році.
 Наступного року в світ виходить вісім збірок гуморесок Василя Чечвянського: «Між іншим», «Переливання крові», «Оздоровлення апарату» та інші. Остання збірка - «Утилю путьовку» - в 1934-му.
 Загалом протягом всього лише семи (!) років Василь Чечвянський видав (разом з перевиданнями) шістнадцять книжечок гумору та сатири.
Арештували 2 листопада 1936 року.
14 липня 1937 року в Києві виїзна сесія Військового трибуналу Верховного суду СРСР на підставі ст. ст. 54-8, 54-11 КК УРСР винесла вирок про розстріл Василя Чечвянського і наступного дня, тобто 15 липня 1937 року, його стратили.
 За повідомленнями Служби безпеки України місце поховання письменника встановити неможливо.